кінь

кінь (język karpatorusiński)

кінь (1.1)

transliteracja:

kinʹ

wymowa:

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) zool. koń

odmiana:

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła:

кінь (język ukraiński)

кінь (1.1)

transliteracja:

kìnʹ

wymowa:

кінь zobacz zasady wymowy ukraińskiej

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) zool. koń

(1.2) szach. koń, skoczek

odmiana:

(1.1-2)

 

przypadek	liczba pojedyncza	liczba mnoga
mianownik	кінь	ко́ні
dopełniacz	коня́	ко́ней
celownik	коне́ві, коню́	ко́ням
biernik	коня́	ко́ні, ко́ней
narzędnik	коне́м	кі́ньми, ко́нями
miejscownik	на/у коні́, коне́ві	на/у ко́нях
wołacz	ко́ню	ко́ні

przykłady:

(1.1) Ой, чий то кінь стоїть, що сива гривонька? → Oj, czyj to koń stoi, z siwą grzywą?

(1.1) За часі́в ма́сового ви́користання ко́ней вівся́нки ча́сто взи́мку наві́дувалися до ста́єнь по ове́с - зві́дси така́ на́зва. → W czasach szerokiego użytkowania koni trznadle często zaglądały zimą do stajni po owies i stąd taka nazwa.

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. кінник m, кінничий m, кіннота ż, кіннотник m, коняка m ż, конячина ż, конячинка ż, коня n, конина ż, конятина ż, конюх m, конюший m, конюшня ż, коняр m, конярство n

zdrobn. коник m, коничок m

zgrub. конисько m, конище m

przym. кінний, кінський, конячий, конярський, кіннотний

związki frazeologiczne:

дарованому коневі в зуби не дивляться • баба з воза, коням легше • був на коні й під конем • долі конем не об'їдеш * молодий кінь до бою, а старий до гною • був кінь, та з'їздився • не всякий сивий кінь — старий • залі́зний кінь / стале́вий кінь • згаяного часу і конем не доженеш • лиха конем не об'їхати

etymologia:

uwagi:

(1.1) zobacz też: Indeks:Ukraiński - Ssaki

źródła: