камінь

камінь (język ukraiński)

ка́мені (1.1)

ка́мінь (1.2)

transliteracja:

kamìnʹ

wymowa:

ка́мінь zobacz zasady wymowy ukraińskiej

znaczenia:

rzeczownik, rodzaj męski

(1.1) kamień (odłamek skały)

(1.2) bud. kamień (surowiec)

odmiana:

(1.1)

 

przypadek	liczba pojedyncza	liczba mnoga
mianownik	ка́мінь	ка́мені
dopełniacz	ка́меня	ка́менів
celownik	ка́меню, ка́меневі	ка́меням
biernik	ка́мінь	ка́мені
narzędnik	ка́менем	ка́менями
miejscownik	на/у ка́мені, ка́меню	на/у ка́менях
wołacz	ка́меню	ка́мені

(1.2)

 

przypadek	liczba pojedyncza
mianownik	ка́мінь
dopełniacz	ка́меню
celownik	ка́меню, ка́меневі
biernik	ка́мінь
narzędnik	ка́менем
miejscownik	на/у ка́мені, ка́меню
wołacz	ка́мінь

przykłady:

(1.1) Зараз ми біля каменя на роздоріжжі. → Teraz (my) (jesteśmy) koło kamienia na rozdrożu.

(1.2) Тут можна купити вироби з кераміки та каменю. → Tu można kupić wyroby z ceramiki i kamienia.

składnia:

kolokacje:

synonimy:

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. каміння n, каміннячко n, каменяччя n, каменюччя n, кам'янистість ż, каменистість ż, каменяр m, каменярка ż, каменярня ż, кам'янка ż, кам'яниця ż, камениця ż

zdrobn. камінець m, камінчик m

zgrub. каменище m n, каменюка ż

czas. кам'янити ndk., кам'яніти ndk., каменіти ndk., каменувати ndk.

przym. кам'яний, камінний, кам'янистий, каменистий, каменястий, камінчастий, каменярський

przysł. кам'яно

związki frazeologiczne:

наріжний камінь

etymologia:

uwagi:

źródła: