втаємничити

втаємничити (język ukraiński)

transliteracja:

vtaêmničiti

wymowa:

​

znaczenia:

czasownik przechodni dokonany (ndk. втаємничувати)

(1.1) wtajemniczyć

odmiana:

(1.1)

 

bezokolicznik			втаємни́чити
		liczba pojedyncza		liczba mnoga
	tryb rozkazujący
	1 os.			втаємни́чмо
	2 os.	втаємни́ч		втаємни́чте
	czas przyszły
	1 os.	втаємни́чу		втаємни́чимо, втаємни́чим
	2 os.	втаємни́чиш		втаємни́чите
	3 os.	втаємни́чить		втаємни́чать
	czas przeszły
	m	втаємни́чив		втаємни́чили
	ż	втаємни́чила
	n	втаємни́чило
	imiesłów przymiotnikowy przeszły
	imiesłów przymiotnikowy bierny		втаємни́чений
	forma bezosobowa		втаємни́чено
	imiesłów przysłówkowy uprzedni		втаємни́чивши

przykłady:

składnia:

kolokacje:

synonimy:

(1.1) утаємничити

antonimy:

hiperonimy:

hiponimy:

holonimy:

meronimy:

wyrazy pokrewne:

rzecz. таїння n, таїна ż, таїнство n, тайна ż, тайнощі lm, тайник m, таємниця ż, таємничість ż, таємність ż, потаємність ż, потайливість ż, потайник m, потайничок m, утаювання n, утаєння n, утаювач m, утаювачка ż, утаємничення n, втаювання n, втаєння n, втаємничення n

czas. таїти ndk., таїтися ndk., потаїти dk., потаїтися dk., утаювати ndk., утаюватися ndk., утаїти dk., утаїтися dk., утаємничувати ndk., утаємничуватися ndk., утаємничити dk., втаювати ndk., втаюватися ndk., втаїти dk., втаїтися dk., втаємничувати ndk., втаємничуватися ndk.

przym. тайний, таємничий, таємний, потаємний, потаєний, потайливий, потайний

przysł. тайно, тайком, тайкома, таємниче, таємничо, таємно, потаємно, потаємне, потаємки, потаємці, потаєнці, потай, потайно, потайком, потайки, потайці, спотайна, спотайня, спотання

związki frazeologiczne:

etymologia:

uwagi:

źródła: